Згадав я Миргород, згадав рідне село.
Щось у дитинство потягнуло, понесло.
І вже бабуся мене к Зеликам веде,
Знайомить з хлопцем, що у Зеликів живе.

Давно було це, ще й прадіди дідів були малі,
Життя як зароїлось у нашому селі.
Краснопіль – так село у ті роки звалось,
І хтозна як людям у нім тоді жилось.
Ярема Вишневецький в цих землях панував,
Богдан Хмельницький доки поляків не прогнав.

За порогами Днiпра козаки зiбрались,
Та й фортецю збудували Сiччу, що назвали.
Пiшла чутка про фортецю по всiй Українi,
Що вiд неi ляхи й турки дуже затримтiли.

Їхав козаченько, з дому та й на Січ.
Другий день він їхав, їхав другу ніч.
Залишивши наречену дома дожидати,
На Січ рушив, бо наказ був хана воювати.