|
| Помоги сайту |
Webmoney :R374164181326
| | Помоги сайту | 
|
|
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
 | |  |
 |
Великi Сорочинцi
Давно було це, ще й прадіди дідів були малі,
Життя як зароїлось у нашому селі.
Краснопіль – так село у ті роки звалось,
І хтозна як людям у нім тоді жилось.
Ярема Вишневецький в цих землях панував,
Богдан Хмельницький доки поляків не прогнав.
В гетьманщину село Сорочинці вже звалось,
То й сотня козаків Сорочинською назвалось.
Село Павло Апостол у ті часи придбав,
А син його Данило тут церкву збудував.
Миколу Гоголя в цій церкві похрестили,
Батьки й не відали, що Велич народили.
Було село й Нероновичи звалось,
Але не довго, бо не прижилось.
І добрі дні знало село, і так таки не дуже,
Але ж живе село на радість нам, мій друже.
На весь Світ ярмарок Сорочинський гримить,
Ой, добра ж музика на ярмарку звучить.
Село наше на річці Псьол стоїть,
На кручі церква сонечком блищіть.
А як садки в селі весною зацвітуть,
Хіба в Раю така краса ще може будь.
То вже ж рядок вгадайте на кінці,
Наше село …
|
| Категория: Стихи на украинском языке | Добавил: Esaul411 (03.05.2011)
|
| Просмотров: 872
| Рейтинг: 0.0/0 |
|  |
 | |  |
|
| Ни хлебом единым... |
Для служивых!
|
| Партнёры |
 |
|
